Сова Мінерви вилітає до Тебе - лише опівночі!
Читати більше

А коли ж ще, як не від почину, не від першого кроку, не з заспіву?... Коли?... Тільки тоді і треба. Саме там нутрують усі підвалини, усі таємниці, не ціновані коштовні камінці.
Читати більше

Здавалося б… Ну, от тече й тече собі поволі та цівка прозорої, тихої водиці, торує собі шлях до життя-буття. Своєю таємною ходою. Ми й не помічаємо, скоріше за все, цього віковічного існування її повз нас, таких сучасних, затятих, заклопотаних. Не помічаємо, а слід. Таке!  
Читати більше

Часом ворухнеться щось у тобі. Занепокоїть! Виникне раптово, може у самому незбагненному вирі твого єства, та каламутна мить, коли шалено захочеться тобі опинитися десь там...
Читати більше

Це був час щирих сподівань! Буремний пошук правди серед мряки життя українського люду, який поклав на вівтар Перемоги душі янголів Небесної сотні!
Читати більше

Іноді зустрінеш людину... Почуєш бува таке, що ніколи не чув, або, навпаки, щось подібне до твого власного. От і зрадієш. Доля така!
Читати більше

Рух - це життя! Невпинний пошук, долання і жага нового - це наріжна потреба творчого плину. Без цього усе стане сірим, буденним і механічним...
Читати більше

Іноді так буває, щось проґавив, щось не надолужив... Не квапся сказати собі - "Ні, вже не буду! Не наздожену! Чого там...". Та пам'ятай! Це Твій час, лише Твій і Тобі ним розпоряджатись. Скільки його ще попереду - хто зна? Тільки Господь! Тільки Він. Але, поки Ти ще отут, на Землі, пануй ним, лише не марнуй!
Читати більше

Розвидниться... І буде - День!
Читати більше

Війна та Життя! Це дві несумісні, здавалося б, категорії існування соціуму на нашій маленький планеті Земля. Але ж так воно є, вони разом існують! І це існування антагонізмів повністю залежить тільки від розуму людей. Певно, ще дуже мало розуму в Людства, щоб зрозуміти це. Залишається лише сподівання!
Читати більше

Стоїш, бува, заклопотаний, нічого не чуєш. А, може, й не хочеш нічого чути. Та раптом обернешся, ніби щось тебе потягнуло, якимсь дивним чином привабило. І бачиш отих двох, що просто так собі спілкуються на мигах. Дивний візерунок летючих пальців та рук. Посміх їх, веселі очі. Невідомий тобі танок, однак дивишся на нього нескінченно, як зачарований. Та раптом сам захочеш отак вміти!
Читати більше

Чомусь у житті ми обов'язково радіємо. Чомусь особливому - більше, яскравіше! Чомусь буденному, може, філіжанці вранішньої кави, - як за звичай. Але зрадіємо обов'язково! Життя ж нанизує ті наші радощі на свою довгеньку скручену пряжу. Не забуває, ніколи!
Читати більше

Бувай, Серьожка! Ти завжди будеш поруч зі своїми батярськими піснями! Вічна Тобі Па'мять! P.S. Абищо, та Львів притулив Тебе, СЕРГІЙКО! Ти приїхав - домів . . .
Читати більше

Кволий дідуган у кацавейці з довгим сивим волоссям, щільно притиснутим до голови чорним зім'ятим капелюхом, якось скоса присівши на корчака, щойно от розкурив свою трубку та зараз, затягуючись потроху, повільно випускав у принишкле лісове небо витками її сизий дим. (Зі спогадів про мольфарів).
Читати більше

Він ніколи не відповідав відразу. Ані словом, ані рухом! Бо, певно, ще раз дослуховувався до того, що щойно почув. До питання! Кожне рахував важливим і, аж потім, починав розминати чергову цигарочку пальцями, не у поспіх затягувався і тільки, випустивши нагору кілечко диму, починав тихо казати, добираючи точне слово. Він ніколи не був письменником, але говорив саме, як письменник!
Читати більше

Випадковість - це не впізнана необхідність! (З філософських трактатів)
Читати більше

Простри туди руку Твою...
Читати більше

Вона існує сама по собі. Дуже автономно, майже недоторканно. І коли вона тільки каже про сигарету, тих декілька слів про... Ти вже цілком свідомо уявляєш її з тією сигареткою між пальчиків у тендітній руці, у яких вона тремтливо погойдується, мов метроном. Так спливає час! А потім... Потім вона починає напружено виголошувати свій вірш, ніби розкидає біля себе якийсь чудовий бісер.
Читати більше

Кажемо, кажемо казна що! А потім зачепиться якесь ліпше слівце за інше, теж нічого собі, та й заплете чарівну косицю. От і пішло! Тут понад вечір казки і з'являються. Дивись - не проґав!!!
Читати більше

Дивишся, дивишся інколи у той бік... Придивляєшся! Аж ген, десь у пітьмі блимне якийсь ліхтарик. Висвітлить стежинку вузеньку. Чи попадеш на неї, чи не помітиш. Йди - знай!
Читати більше