Про Богдана-Ігоря Антонича
Метроном часу... Що проти нього вдієш, хіба зламати зовсім! Молоденьким зовсім, чепурним та у чомусь невпевненим, може у коханні, пішов він від нас далеко поза край. Та залишив по собі золоту стежку ласкавих слів, щоб ми знали, де йти. Знали добре!
Читати більше
Про Василя Семеновича Стуса
Із живого залишаються тільки слова, дуже сучасні слова та спогади тих, хто знав його або її тоді зблизька, здалеку. Що ще може лишитись від людини? А от від велета лишається у люду довга та невмируща, навпростець гудюча нота пам'яті. Так було і є із Василем Стусом.
Читати більше
Про Валерія Маренича
"Ой, у гаю, за Дунаєм! Соловей щебече..." Як давно я не чув той лагідний, тремтливий голос Валерія, Валерія Петровича Маренича, який колись так радо та дружньо линув до нас. Це була справжня лірика, справжні відчуття, дарування миттєвостей щастя... Згадую його пісню про "Хрест калиновий", Легіню-брату, що загинув у безжальному вирі війни за Україну під святим прапором надії.
Читати більше
Костьол
Погляд людини... Довгий погляд з-під примружений від світла очей. Багато чого бачиш і ти, коли залишаєшся зовсім один біля тієї звичайної, такої звиклої до поглядів стіни. Вона витримає усе, усі примхи та негоду, усю тяжкість буття. Аби вірити у це!
Читати більше
Про Наталку Половинку
Мені давно щось підказувало, що вже конче мушу нарешті власним красним словом сказати про цю перлину українського співу, берегиню фолку, романсу, молитви та справжнього театральго перформенсу, видатну сучасну співачку та акторку Наталку Половинку. То я й кажу!
Читати більше