Кружляй так...
Шляхи, дороги! Дороговкази. Схили, що ваблять ринути у долину. Ніби тільки там й знайдеш собі якесь невимовне чудо. Завороти лихі, закрути. Ведуть до мети, яка ще так далеко. Певно так. Але весь час сподіваєшся. Віриш!
Читати більше
Навздогін
Останнє, що ще можемо казати йому... Тому хто йде! Бо знаємо, що конче може не повернутись. Там десь, на маргінесі борні надолужить його мить шалою кулею, оберемком шрапнелі, вибухом гранати, уламком стіни...
Читати більше
Барви веселки
У її долонях весь навколишній світ перетворюється у вічне і невимовне свято! Пелюстки її думок вкривають зоряними метеликами буденний зойк нового дня і перетворють його на захоплюючий перформенс.
Читати більше
Про Миколу Мозгового
Я просто наведу зараз тут Його слова - про саме святе, вічне і незрівнянне, що є у нашому мінливому житті, серед завзятої метушні за запаморочення сьогодення. От вони: "Так будь вовік, благословенна, Мамо... Твоя любов вчить, як у світі жить!". Та й - годі!
Читати більше
жива вода
Здавалося б… Ну, от тече й тече собі поволі та цівка прозорої, тихої водиці, торує собі шлях до життя-буття. Своєю таємною ходою. Ми й не помічаємо, скоріше за все, цього віковічного існування її повз нас, таких сучасних, затятих, заклопотаних. Не помічаємо, а слід. Таке!  
Читати більше
Не журись!
Іноді так буває, щось проґавив, щось не надолужив... Не квапся сказати собі - "Ні, вже не буду! Не наздожену! Чого там...". Та пам'ятай! Це Твій час, лише Твій і Тобі ним розпоряджатись. Скільки його ще попереду - хто зна? Тільки Господь! Тільки Він. Але, поки Ти ще отут, на Землі, пануй ним, лише не марнуй!
Читати більше
АРТ-АТО
Війна та Життя! Це дві несумісні, здавалося б, категорії існування соціуму на нашій маленький планеті Земля. Але ж так воно є, вони разом існують! І це існування антагонізмів повністю залежить тільки від розуму людей. Певно, ще дуже мало розуму в Людства, щоб зрозуміти це. Залишається лише сподівання!
Читати більше
Розмови на мигах
Стоїш, бува, заклопотаний, нічого не чуєш. А, може, й не хочеш нічого чути. Та раптом обернешся, ніби щось тебе потягнуло, якимсь дивним чином привабило. І бачиш отих двох, що просто так собі спілкуються на мигах. Дивний візерунок летючих пальців та рук. Посміх їх, веселі очі. Невідомий тобі танок, однак дивишся на нього нескінченно, як зачарований. Та раптом сам захочеш отак вміти!
Читати більше